Генетичне «створення» розумних дітей неминуче

Як ви гадаєте, змінювати генетичні характеристики дитини з метою зробити її розумнішою – це нормальне використання медичних досягнень чи надмірне? Можна впевнено відповісти, що понад 80% людей цього взагалі не схвалять. Тим не менше, якщо така генетична модифікація стане можливою (та безпечною для дитини), перекіс у результатах опитувань перестане мати будь-яке значення.

Так, багато хто скаже, що людям потрібен нерозривний зв'язок із природою. Також підвищення інтелекту може збільшити розрив між багатими та бідними, багатим і середнім класом, що призведе до появи «генетичних каст». З подачі чергового можновладця це можна заборонити навіть на законодавчому рівні. Але річ у тім, що все це буде марним.

Як то кажуть одна голова добре, а дві – краще. Це стосується й інтелекту, якого що більше, то краще. Для людини, для суспільства в цілому. Але це неважливо. Запитайте себе: ви б хотіли, щоб у вашої дитина коефіцієнт інтелекту (IQ) був 85, 100, 115 чи 130? А тепер пригадайте себе у дитинстві.

І тут розпочнеться. Результати опитувань покажуть, що 80% проти генетичних модифікацій, і закон їх заборонить. Чи, скажімо, людей бентежить, – що зрозуміло, оскільки йдеться про нові технології, – що модифікації є небезпечними та можуть призвести до народження дітей з відхиленнями чи до інших проблем. Закон впорається з цим теж.

Вона пішла! Немає більше цієї жахливої технології. Тільки ось... скажімо, китайці дивляться на речі трішки по-іншому. І погоджуються народжувати дітей з жахливими вродженими ефектами (це трагедія, але суто етична трагедія, однак, як ми вже зазначали, всім буде байдуже). І тоді з'явиться нове покоління китайців чи японців, значно розумніших за середньостатистичного росіянина чи американця. Як довго громадська думка протистоятиме технології, яка видається життєво важливою для національного успіху? Як залишатися конкурентоспроможним на рівні держави за таких умов?

Плюс, звісно, багато заможних людей захочуть випробувати цю технологію на своїх дітях. Вони багаті, отже матимуть змогу поїхати за кордон задля досягнення цієї мети (навіть якщо доведеться йти на чорний ринок). Буде складно зупинити їх без пильного спостереження, особливо коли дуже кортить. Тоді питання ставитиме середній клас: а чим ми гірші? Навіть якщо відсотків двадцять від загальної кількості матиме доступ до цієї технології (а де 20, там і 50; де 50, там і всі 80), єдиною альтернативою буде тримати відсоток на рівні одиниці.

Звісно, можна уявити декілька генетичних змін, яким суспільство протистоятиме особливо завзято. Можливо, зручно ходити з чотирма руками – але хто схоче мати чотирируку дитину? Інтелект не розгледіти без лупи, а значення надінтелекту важко переоцінити. Серед нас все одно ходять розумні люди, вони є розумнішими за кожного з нас, розумнішими за середнього. Часом вони навіть почуваються щасливими та інтегруються в суспільство, горя від розуму не відчувають.

Деякі генетичні експерименти можуть бути небезпечними чи особливо дорогими. (Подвойте інтелект своєї дитини, подвоївши його голову в розмірах!) Але застосування генів, які повністю копіюють відомі та успішні моделі, просто зробить деяких людей такими ж розумними, як інші, у всякому випадку з десятої спроби (після дев'яти невдалих) точно. Наскільки я розумію, генетичний компонент високого інтелекту закладений не лише в одному чи декількох генах. Ми знаємо, що він зустрічається в природі, отже, немає жодної вагомої причини для небезпечних побічних ефектів. Ймовірно, все зміниться, коли ми спробуємо здобути надзвичайно високий інтелект, якого в природі не існує. Але на шляху до цієї мети є шанс добрати ще дуже та дуже багато розуму.

Цілком ймовірно, що за умов, якщо ріст інтелекту шкодитиме суспільству, всі країни категорично заборонять такі модифікації, навіть якщо окремі люди багато від того втратять. Приміром, якщо така модифікація стане доступною для 20% людей, то цей відсоток поступово зросте до 100% – і потім суспільство, де кожен є занадто розумним, перетвориться на таке, де всі лінуватимуться виконувати нудну роботу, що призведе до розчарування та завдасть шкоди громаді.

Однією з переваг інтелекту є те, що він допомагає вирішувати проблеми на кшталт такої. В міру зростання кількості розумних людей збільшуватиметься кількість винаходів у галузі робототехніки, нанотехнологій і так далі. З розповсюдженням цих винаходів у світі стимул вносити генетичні модифікації зростатиме. Уявіть, що в Америці, наприклад, дозволять генетичні модифікації, а в решті країнах ні: ріст винаходів неодмінно знижуватиме ринок неінтелектуальної праці на користь розумних людей (не забувайте, лінь – рушій прогресу).

Знову ж таки, все це не стосується етичних, філософських або релігійних міркувань, хоча саме вони є причиною справжньої ворожості до генетичної модифікації інтелекту.

Отже, висновок простий: конкурентний тиск на міжнародному та індивідуальному рівні, швидше за все, відкине ці міркування на практиці, принаймні, до першого практичного показника. Рано чи пізно, якщо такі модифікації стануть безпечними, вони неминучі. Хіба ні?